Professional Integration HUB

Діана Лютянська, учасниця програми “Професійний інтеграційний ХАБ 3.0”.

Вступ

• Вік: 30 років
• Місто в Україні, де проживала до переїзду: Ужгород, Україна
• Професійна спеціалізація: право
• Організація стажування: KDZ – Центр досліджень публічного управління
• Самооцінка рівня інтеграції: 7/10

ПРОФЕСІЙНИЙ ДОСВІД

Освіта:

• Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна
  Магістр права/юридичний бізнес-консалтинг, 2017
• Ужгородський національний університет, Україна
  Бакалавр права, 2015

Посади та ключові організації:

• Gaddr, Стокгольм, Швеція (дистанційно)
  Менеджерка проєктів, лютий 2025 – вересень 2025
• ТОВ “MyProfi Marketing”, Ужгород, Україна (дистанційно)
  Менеджерка проєктів, червень 2023 – грудень 2023
• ТОВ “Legal defence”, Ужгород, Україна
  Адвокатка, лютий 2020 – грудень 2023
• Помічниця адвоката, січень 2017 – лютий 2020

ХОБІ

Мене цікавлять психологія та особистісний розвиток, які допомагають краще розуміти комунікацію та командну взаємодію. Я люблю залишатися активною через теніс, біг і йогу, а також виражати свою креативність через малювання та фотографію. Мені також подобаються інтелектуальні ігри, зокрема “Мафія”, які поєднують стратегію, спостережливість і взаємодію. Я захоплююся подорожами, особливо відвідуванням музеїв і вивченням архітектури.

Особливою для мене є книга Віктора Гюго “Знедолені”, зокрема історія Фантіни. Через її образ я усвідомила силу гідності та співчуття навіть у моменти страждання й несправедливості. Шлях Фантіни показав мені, як легко суспільство може засуджувати, не намагаючись зрозуміти, і наскільки важливо залишатися людяним попри труднощі. Її історія нагадала мені, що емпатія та стійкість — це ознаки не слабкості, а справжньої внутрішньої сили.

ПЕРЕЇЗД

Ключовим чинником, що вплинув на моє рішення виїхати з України, стало прагнення до професійного й особистісного розвитку. Моя родина багато років жила за кордоном, і хоча я залишалася в Україні, будуючи кар’єру адвокатки, з часом я усвідомила, що хочу розширити свій кругозір і розвиватися в більш міжнародному контексті. Саме це розуміння спонукало мене шукати нові напрями.

Моя історія в Австрії розпочалася у листопаді 2023 року, коли я приїхала до Відня. До цього я жила в Кракові та Празі — обидва міста залишили по собі теплі враження завдяки відкритим і доброзичливим людям. Згодом я повернулася в Україну, щоб продовжити роботу, однак Відень став моєю третьою зупинкою й несподівано — новим домом. До переїзду я відвідувала це місто п’ять разів і завжди була вражена його архітектурою, елегантністю та притаманною австрійцям увагою до деталей. Коли я нарешті приїхала сюди — трохи розгублена, але вмотивована — розпочався мій шлях інтеграції: вивчення німецької, побудова нових знайомств і пошук свого місця в цьому надихаючому місті.

У перший місяць у Відні моїм головним фокусом було знайти стабільність і створити відчуття комфорту та опори в новому середовищі. Я знайомилася з містом, його ритмом і людьми, вибудовувала щоденну рутину, яка допомагала відчути ґрунт під ногами. Я не почала одразу шукати нову роботу, адже ще була залучена до попередніх професійних зобов’язань в Україні й завершувала їх дистанційно. Цей період дозволив мені поступово адаптуватися, відновити фокус і підготуватися до нового професійного етапу в Австрії.

ПРОФЕСІЙНИЙ ШЛЯХ В АВСТРІЇ

Я почала серйозно шукати роботу в Австрії після того, як облаштувалася й краще зрозуміла місцевий контекст. У цей час я зосередилася на вивченні німецької мови та аналізі австрійського ринку праці, щоб визначити, де мої навички можуть бути найбільш релевантними. Я також активно волонтерила та займалася нетворкінгом, беручи участь у великих конференціях у Відні, зокрема Future Forward, Austria Startup Summit та Impact Days. Ці події допомогли мені налагодити контакти з фахівцями з різних сфер, краще зрозуміти екосистему інновацій і соціального впливу в Австрії та підготуватися до нових кар’єрних можливостей.

Головна відмінність між моєю професійною діяльністю в Україні та в Австрії полягає у фокусі й середовищі. В Україні я працювала переважно в межах національного права, де правила та процеси були мені добре знайомі. В Австрії ж я змістила фокус у бік проєктного менеджменту та фандрейзингу, що вимагало значно активнішого використання soft skills, зокрема адаптивності, організованості та комунікації. Робота в міжнародному середовищі дала мені розуміння того, як право, політика та проєкти розвитку поєднуються на практиці, і зміцнила мою мотивацію продовжувати шлях у міжнародному праві.

На мою думку, найбільш затребуваними професіями в Австрії є ІТ, охорона здоров’я, освіта та проєктний менеджмент. Також існує значний попит на інженерів і технічних спеціалістів. Багато українців працюють в адміністративній сфері, соціальних проєктах, перекладі та освіті, де можуть застосовувати свої навички й мовні знання. Я вважаю, що в Австрії ключами до успіху є працьовитість, гнучкість і готовність навчатися.

ДОСВІД У ПРОГРАМІ

До участі в програмі мої очікування були досить стриманими. Сам факт відбору став для мене справжнім сюрпризом і великою честю, особливо з огляду на кількість талановитих українок і професіоналок, які також подавалися. Спочатку я очікувала просто отримати практичний досвід стажування в інституції, але насправді отримала значно більше — підтримувальну спільноту, натхнення та відчуття приналежності серед сильних жінок, які рухаються до схожих цілей.

У перший день стажування команда зустріла мене дуже тепло, і я одразу відчула себе комфортно в новому середовищі. До мене поставилися як до фахівчині, що додало впевненості та мотивації.

Найбільше мене вразила чітка структурованість організації. Усі процеси були зрозумілими, кожен знав свою відповідальність. У команді панувала справжня взаємна підтримка та залученість у проєкти одне одного, що створювало сильне відчуття співпраці. Я також дуже цінувала team-building заходи та відкриту комунікацію, які робили робоче середовище не лише ефективним, а й надихаючим.

Найціннішим усвідомленням, яке я отримала під час програми, стало те, що справжні зміни починаються з маленьких кроків, коли люди з різним досвідом діляться знаннями та підтримують одне одного. Я зрозуміла, що професійний розвиток — це не лише про навички, а й про емпатію, відкритість і сміливість починати нове, навіть у зовсім іншому середовищі. Цей досвід навчив мене цінувати кожен контакт і довіряти тому, що навіть невеликий внесок може мати значення.

Моїм головним досягненням за три місяці програми стала можливість долучитися до роботи KDZ, пов’язаної з Україною. Я допомагала команді краще зрозуміти ситуацію та потреби українських громад, що дало мені відчуття сенсу й зв’язку з Батьківщиною. Було важливо усвідомлювати, що навіть перебуваючи у Відні, я можу практично підтримувати Україну в такий складний час.

Для мене головна цінність ХАБу — це спільнота. ХАБ дає не лише професійні можливості, а й відчуття приналежності, обміну та взаємної підтримки. Це простір, де я можу навчатися, зростати й надихатися людьми, які будують своє життя в новій країні.

ІНТЕГРАЦІЯ В АВСТРІЇ

Я б оцінила свій рівень інтеграції в Австрії приблизно на 7 із 10. Я вже можу спілкуватися німецькою в повсякденних ситуаціях і почуваюся досить впевнено в щоденному житті. Я вибудувала соціальні та професійні зв’язки, розумію місцеву культуру й відчуваю дедалі сильніше відчуття приналежності та стабільності. Я знаю, що все ще в процесі, але бачу чіткий прогрес і з кожним місяцем відчуваю себе тут більш удома.

Для мене інтеграція — це більше, ніж знання мови чи традицій. Це відчуття себе частиною суспільства, розуміння того, як усе працює, і внесок через власну працю та зусилля. Людина може вважати себе інтегрованою тоді, коли вона вільно комунікує, почувається прийнятою, живе самостійно й водночас залишається вірною собі.

У процесі інтеграції я зробила акцент на активному нетворкінгу та професійному розвитку. Я відвідувала багато галузевих заходів і дискусій, проходила професійні курси та регулярно спілкувалася з австрійськими рекрутерами, щоб краще зрозуміти місцевий ринок праці. Цей досвід допоміг мені розширити коло контактів, побачити систему зсередини та адаптувати свої навички до австрійського професійного середовища.

З мого досвіду, австрійці ставляться до вимушено переміщених українців з повагою та співчуттям. З першого дня в Австрії я відчувала доброзичливість і розуміння — як в організаціях, так і в державних установах чи клініках. Мені здається, що багато австрійців справді бачать українців як освічену, працьовиту та інтелектуальну націю й цінують наші зусилля інтегруватися та робити внесок. Саме таке ставлення значно полегшило мою адаптацію та допомогло відчути себе прийнятою.

ПЕРСПЕКТИВА

Я не можу точно оцінити ймовірність свого повернення в Україну цифрою. Але навіть якщо я не повернуся назавжди, я все одно підтримуватиму Україну з-за кордону, використовуючи свій досвід, навички та міжнародні контакти, щоб робити свій внесок у будь-який можливий спосіб.

Сьогодні я вірю, що дім — це там, де ти можеш жити безпечно, розвиватися й бути корисною. Я розглядатиму повернення в Україну, коли вона знову стане стабільною та безпечною, з умовами, які дозволяють людям будувати своє майбутнє з упевненістю та гідністю.

Моя робота мрії — це діяльність із реальним і значущим впливом в організації, яка сприяє позитивним змінам, підтримує людей і зміцнює спільноти через міжнародну співпрацю або правову діяльність. Для мене найважливіше — бути частиною команди, яка підтримує одне одного, рухається в одному напрямі та цінує відкритість і повагу.

РЕФЛЕКСІЇ

Протягом останнього року я відчувала реальну підтримку в процесі інтеграції — від мовних курсів до різноманітних консультаційних програм. Я також відкрила для себе силу української спільноти та її мережі, які відкрили зовсім новий світ проєктів і можливостей. У майбутньому мені хотілося б бачити більше ініціатив, що поєднують українців і австрійців на глибшому професійному рівні та допомагають вибудовувати довготривалу співпрацю й взаєморозуміння.

Для мене “Професійний інтеграційний ХАБ” — це живий міст, де українські жінки знаходять розуміння, підтримку та сміливість зробити крок у свій новий австрійський розділ життя.

 

Фото: Valerie Loudon, Ганна Касич

• Серія інтерв’ю з учасницями програми “Професійний інтеграційний ХАБ 3.0”.