16 Грудня 2025
Валерія Непейна: “Головна цінність ХАБу для мене — це досвід і розуміння, які він дав”
Валерія Непейна, учасниця програми “Професійний інтеграційний ХАБ 3.0”.
Вступ
- Вік: 32 роки
- Місто до переїзду в Австрію: Київ, Україна
- Професійна спеціалізація: культурний менеджмент, графічний дизайн
- Організація стажування: Австрійський національний туристичний офіс
- Самооцінка рівня інтеграції: 7/10
ПРОФЕСІЙНИЙ ДОСВІД
PM у ЩЕРБЕНКО АРТ ЦЕНТРІ та проєкті МУХІ; дослідниця і PM у ГО “Місто-сад”; керівниця напряму сталого розвитку та соціальних проєктів у ГО Laska.
ХОБІ
Сфера моїх інтересів охоплює собак, читання, секонд-хенд і вінтажні знахідки, купівлю книжок, бокс, малювання, апсайклінг.
Книга, яка є для мене особливо значущою, — “The Bell Jar” Сільвії Плат.
ПЕРЕЇЗД
На моє рішення виїхати з України насамперед вплинула війна та нестабільна ситуація в Києві на той момент.
Не можу сказати, що я мала конкретний пункт призначення, але, враховуючи всі місця, де були мої друзі, Відень тоді здавався найоптимальнішим варіантом.
У перші місяці після переїзду я шукала роботу, паралельно брала участь у двомісячній мистецькій резиденції та потрапила до стипендійної програми для навчання графічного дизайну.
ПРОФЕСІЙНИЙ ШЛЯХ В АВСТРІЇ
Коли я вперше почала справді серйозно шукати тут роботу? Якщо говорити саме про “серйозно”, то, мабуть, приблизно через пів року, паралельно з вивченням німецької та локальним волонтерством.
Мій професійний шлях в Австрії, здається, почався з волонтерства. Це вже третій рік. Організація базується тут, але здебільшого складається з міжнародної спільноти. Я почала робити там графічний дизайн, а також активно займатися нетворкінгом, щоб дізнатися більше про міжнародні компанії у Відні та інтегруватися.
До участі в програмі я не мала формального досвіду роботи в Австрії, однак здобула його через волонтерство 🙂
ДОСВІД У ПРОГРАМІ
Минулого року я дізналася про програму “Професійний інтеграційний ХАБ” через Instagram. Я подавалася і минулого року, тож це була не перша моя заявка. Якщо чесно, перед першою спробою я була більш упевнена, що мене відберуть, але вдруге, як виявилося, мені просто пощастило.
У перший день стажування я почувалася розгублено, адже ніколи раніше не працювала в такій великій компанії, і все здавалося надмірним через величезний обсяг інформації.
Найціннішим усвідомленням, яке я винесла з програми, стала важливість завжди відвідувати командні події.
Моє головне досягнення за три місяці програми — навчитися користуватися Outlook і Teams. 🙂
Мій внесок у приймаючу організацію здебільшого полягав у креативних ідеях. 🙂
Найяскравіший момент, який найбільше запам’ятався з програми, — поїздка до Лінца, яка мені дуже сподобалася.
Головна цінність ХАБу для мене — це досвід і розуміння, які він дав.
ІНТЕГРАЦІЯ В АВСТРІЇ
Я оцінюю свій рівень інтеграції в Австрії на 7 з 10, здебільшого через мову.
Людина може справді сказати, що вона інтегрована, коли починає називати це місце “домом”.
Працюючи над інтеграцією, я зосередилася на вивченні мови, волонтерстві, нетворкінгу та знайомствах. Я помітила, що більш особисті, а не суто професійні досвіди виявилися для мене найефективнішими.
Багато людей щиро дивуються, коли дізнаються, скільки мов я знаю, який у мене рівень освіти або що я жила в кількох країнах до переїзду в Австрію.
ПЕРСПЕКТИВА
Після завершення програми я планую оновити своє CV та продовжити подаватися на вакансії.
За шкалою від 1 до 10 ймовірність мого повернення до України в майбутньому я оцінюю на 7. Я розглянула б повернення, якби мала можливість реалізувати план, який у мене був у 2022 році: відкрити власну ГО і, можливо, невеликий бізнес.
Моя робота мрії — у креативному або соціальному секторі, з високим рівнем автономії та горизонтальною організаційною структурою.
РЕФЛЕКСІЇ
Найскладнішим моментом у моєму інтеграційному шляху в Австрії була мова 🙂
Як українська професіоналка в Австрії, я відчуваю, що найбільше бракує мереж підтримки, наприклад, спільнотних добірок вакансій.
Якби мені потрібно було описати “Професійний інтеграційний ХАБ” одним реченням, я б сказала: “No rest for the wicked.” 🙂
Фото: Ганна Касич