Professional Integration HUB

Behind the HUB — це серія інтерв’ю, що розкриває людей та ідеї, які стоять за програмою “Професійний інтеграційний ХАБ”, ініційованою ERSTE Foundation і імплементованою Європейським центром свободи та незалежності.

У цій розмові ми спілкуємося з Ольгою Олефіровою, співзасновницею Європейського центру свободи та незалежності, де вона управляє проєктами, спрямованими на посилення співпраці між Україною та ЄС і розвиток партнерств з австрійськими та європейськими інституціями, а також менеджеркою програми “Професійний інтеграційний ХАБ”.

В інтерв’ю Ольга розмірковує над тим, що саме робить системні зміни можливими, а що їх стримує, спираючись на свій багаторічний досвід у сфері реформ, реалізації політик та інституційної співпраці. Вона говорить про роль довіри й комунікації в трансформаційних процесах, про свою роботу для України, перебуваючи за кордоном, а також про збереження людського капіталу як стратегічний пріоритет у час війни.

Ольга також ділиться історією створення “Професійного інтеграційного ХАБу” — як відповідь на втрату висококваліфікованих українських фахівців, як із нуля вибудовувалася співпраця з австрійськими інституціями та як програма поступово розвивалася — від інструменту екстреної підтримки до сталої платформи, що сприяє професійній інтеграції та зміні сприйняття України й українців у Європі.

• Проживає у Відні понад 15 років
• Посада: Співзасновниця Європейського центру свободи та незалежності; менеджерка програми “Професійний інтеграційний ХАБ”
• Освіта: Магістр міжнародного бізнес-адміністрування та магістр права. Закінчила програму підвищення кваліфікації у Florence School of Regulation та London School of Economics and Regulation.
• Професійний досвід: Експертка з регуляторного та інституційного розвитку з понад 20-річним досвідом роботи з міжнародними організаціями, органами державної влади, бізнесом та неурядовими організаціями. Основний фокус професійної діяльності — впровадження реформ та сприяння європейській інтеграції. Була безпосередньо залучена до реформаторських процесів в Україні, зокрема у сфері гармонізації з правом Європейського Союзу (EU acquis). Професійний фокус Ольги охоплює європейські цінності, інституційний розвиток і практичні аспекти реалізації політик.

ПРОФЕСІЙНИЙ БЕКГРАУНД ТА СТРАТЕГІЧНА ВІДПОВІДЬ НА НОВІ РЕАЛІЇ

Професійний інтеграційний ХАБ: Ви працюєте над реформами в Україні вже понад 20 років. Який ключовий урок ви винесли з цього досвіду — що саме сприяє системним змінам, а що, навпаки, їх стримує?

Ольга Олефірова: З мого досвіду, успішне впровадження реформ можливе лише за умови комплексного підходу та співпраці між державою, експертним середовищем, бізнесом і громадянським суспільством. Головним  чинником у цьому процесі є якісна й послідовна комунікація.

Більшість реформ в Україні спрямовані на виконання зобов’язань у межах європейської інтеграції та створення прозорих правил гри. Водночас відсутність зрозумілої комунікації й поширення неправдивої інформації часто викликають суспільний спротив, особливо коли йдеться про чутливі питання, такі як тарифи чи медична реформа.

“Саме тому відкритий діалог і довіра між державою та суспільством є вирішальними для успіху будь-яких реформ.”

П: Ви багато років живете у Відні, але залишаєтеся залученою до процесів розвитку України. Розкажіть про свій досвід роботи для України, перебуваючи за кордоном?

О: Я приїхала до Австрії для навчання, проте багато часу все ще проводила в Україні, продовжуючи там працювати. Все змінилося з початком повномасштабного вторгнення. Зараз я рідко буваю в Україні, проте всі мої проєкти пов’язані з нею.

“Для мене надзвичайно важливим є зв’язок з Україною та її майбутнє. Я не виключаю повернення в Україну після війни та активної участі у її відновленні.”

П: Ви — програмна менеджерка “Професійного інтеграційного ХАБу”, який реалізується у партнерстві з ERSTE Foundation. Як виникла ідея створення програми, спрямованої на професійну інтеграцію українок в Австрії?

О: На початку війни я, як і більшість українців, що вже жили в Австрії, весь свій час присвятила підтримці українських біженців, зокрема пошуку житла, оформленню документів тощо, а також допомагала нашим військовим: від придбання бронежилетів до забезпечення медикаментами.

Коли ситуація більш-менш стабілізувалася, постало питання: як допомагати Україні тут, де я перебуваю зараз?

Як відомо, більшість біженців становлять українські жінки, багато з яких є висококваліфікованими спеціалістками та прагнуть працювати. Проте інтегруватися в чужій країні, без знання мови та в умовах стресу й депресивного стану було надзвичайно складно.

“Я усвідомлювала, що Україна втрачає цінний людський капітал, який дуже важко відновити.”

Разом із моєю колегою Оленою Бекреньовою, яка також приїхала до Австрії після  повномасштабного вторгнення, і з якою ми співпрацювали в Україні раніше, ми вирішили створити громадську організацію, «Європейський центр свободи та незалежності», метою якої є підтримка України. Ми розробили кілька програм професійної підтримки та розвитку українських жінок в Австрії і почали представляти їх потенційним донорам, у тому числі ERSTE Foundation. 

На той час ERSTE Foundation вже активно надавала значну підтримку українським біженцям в Австрії. Зокрема, вони працювали над питанням професійної інтеграції українських біженців в Австрії та шукали організацію для реалізації цієї ініціативи. Наші цілі співпали, і ERSTE Foundation запропонувала нам стати партнером у впровадженні програми «Професійний інтеграційний ХАБ».

СПІВПРАЦЯ З АВСТРІЙСЬКИМИ ІНСТИТУЦІЯМИ ТА ЗМІНА СПРИЙНЯТТЯ УКРАЇНЦІВ У ЄВРОПІ

П: Стати імплементаційним партнером ERSTE Foundation — значне досягнення, особливо для новоствореної організації. Як вам вдалося вибудувати партнерство з інституцією міжнародного рівня?

О: Стати партнером ERSTE Foundation для новоствореної організації було справді великим досягненням. Ми добре розуміли потреби українських висококваліфікованих жінок в Австрії та мали конкретні ідеї щодо їх професійної підтримки. Крім того, завдяки попередньому досвіду у нас уже були налагоджені контакти в австрійських інституціях та організаціях. Думаю, що прозора комунікація, чіткі цілі та наш досвід допомогли ERSTE Foundation переконатися в тому, що ми надійний партнер.

П: Після трьох раундів програми, де ви бачите її найсильніший вплив — в індивідуальних кар’єрних історіях, у вибудуваних партнерствах чи у формуванні сприйняття України в Європі?

О: Програма має вплив у всіх зазначених сферах.

Для деяких жінок вона стала першим кроком до австрійського ринку праці. Завдяки програмі в учасниць загалом підвищилась самооцінка, мотивація та віра в себе. Дехто залишився працювати на місці практики, хтось знайшов роботу завдяки стажуванню, а хтось по закінченню отримав нові знання, досвід і відновив впевненість у власних силах.

Крім того, ми створили та розвиваємо ком’юніті жінок-професіоналок в Австрії, яка об’єднує людей з однаковими цінностями та цілями, сприяючи підтримці та обміну досвідом.

“Ми надзвичайно вражені відкритістю австрійських інституцій і організацій.”

На початку було дуже складно переконати установи, що приймали стажування, взяти участь у програмі. Проте вже під час другого раунду деякі організації самі зверталися до нас з бажанням долучитися. Особливо ми пишаємося співпрацею з австрійськими міністерствами: у програмі взяли участь п’ять міністерств, які надали дев’ять місць для стажування. Нас часто запитували, як нам вдалося організувати стажування в міністерствах, адже не всі австрійські громадяни можуть отримати таку можливість. Це стало для нас великим досягненням та проявом довіри до українців і підтримки України. 

З багатьма партнерами “Професійного інтеграційного ХАБу” ми продовжуємо співпрацю в інших проєктах та ініціативах.

Програма також має значний вплив на зміну уявлення про Україну. До повномасштабного вторгнення про нашу країну в Австрії знали небагато. Завдяки програмі українські висококваліфіковані професіонали стали видимими. Австрійські інституції та організації не лише ділилися досвідом з учасницями, а й були вражені їхнім рівнем професіоналізму.

“Багато партнерів висловлювали подяку за знання, досвід та професійну допомогу, яку учасниці надавали, зокрема, й у розвитку австрійсько-українських відносин.”

Про зацікавленість у наших професіоналах свідчить і те, що чотирьом учасницям міністерства продовжили стажування поза межами програми, певні організації запропонували своїм стажеркам постійну роботу, а з окремими учасницями продовжили співпрацю в рамках інших проєктів. Професійна інтеграція є надзвичайно важливою складовою європейської інтеграції України.

П: Ви стояли біля витоків програми та спостерігали її розвиток зсередини. Що змінилося з моменту запуску — у підходах, пріоритетах, форматах або очікуваннях партнерів?

О: Програму було створено як інструмент негайної підтримки висококваліфікованих українських жінок, які опинилися в Австрії внаслідок повномасштабного вторгнення. Очевидно, що знайти роботу без знання мови країни перебування, без місцевого професійного досвіду та на тлі сильного стресу й депресивних станів є надзвичайно складно, а подекуди й неможливо.

Саме тому до кандидаток застосували пом’якшені вимоги. Наприклад, під час першого раунду програми знання німецької мови не було обов’язковим. За погодженням з австрійськими організаціями, що приймали стажування, робочою мовою стала англійська. Єдиним винятком було Федеральне міністерство освіти Австрії, де стажування було можливим лише за умови володіння німецькою мовою на рівні C1.

У другому та третьому раундах програми вимоги до знання мови суттєво посилилися: більшість організацій уже очікували від кандидаток рівень володіння німецькою мовою не нижче B1.

На початковому етапі реалізації програми залучення австрійських організацій було значним викликом. Багато з них ставилися до ініціативи скептично та сприймали стажування виключно як формат для студентів. Однак після безпосередньої співпраці з учасницями програми ставлення приймаючих організацій кардинально змінилося.

“Організації побачили взаємну вигоду: учасниці не лише навчалися, але й активно ділилися власним професійним досвідом, який виявився надзвичайно цінним для австрійських колег.”

Як наслідок, після першого раунду проблема пошуку організацій для стажування фактично зникла. Частина організацій долучалася до програми повторно, інші зверталися до нас за рекомендаціями партнерських організацій. Таким чином, ставлення до програми зазнало суттєвої позитивної трансформації.

Водночас значно розширилося коло приймаючих організацій, а також зросла кількість позицій у державних установах. Як я вже зазначала, із 43 стажувальних позицій 9 було запропоновано у п’яти міністерствах Австрії, що свідчить про високий рівень довіри до програми та її учасниць.

П: Чи можете ви пригадати перший позитивний відгук від партнерів? Яка інституція першою підтримала проєкт?

О: Першою інституцією, яка підтримала наш проєкт, стало Федеральне міністерство житлово-комунального господарства, мистецтва, культури, медіа та спорту Австрії. Для нас це було водночас великою несподіванкою та предметом особливої гордості. Участь міністерства у програмі стала надзвичайно важливим сигналом довіри й суттєво допомогла у залученні інших організацій до співпраці.

Після успішної взаємодії під час першого раунду програми Міністерство продовжило контракт з нашою учасницею ще на шість місяців. Саме тому воно не долучилося до другого раунду ХАБу. Водночас у третьому раунді Міністерство знову повернулося до участі в програмі та знову запропонувало продовження контракту учасниці після завершення стажування.

“Такий розвиток співпраці є для нас найкращим підтвердженням успішності та практичної цінності ХАБу.”

Ми щиро задоволені результатами співпраці з австрійськими організаціями та державними інституціями й особливо раді отримувати виключно позитивні відгуки від наших партнерів.

НОВИЙ ЕТАП ХАБУ

П: Ми знаємо, що ХАБ нині входить у нову фазу з оновленим форматом і фокусом. Як ви бачите цю трансформацію — як адаптацію до нових реалій чи як природний наступний етап розвитку програми?

О: Ми розглядаємо трансформацію ХАБу як поєднання адаптації до нових реалій і природного наступного етапу розвитку програми. З одного боку, змінюється контекст і потреби учасниць, що вимагає більш гнучких форматів і нових фокусів. З іншого — програма логічно еволюціонує, спираючись на набутий досвід, партнерства та успішні практики попередніх етапів.

П: Як ви бачите майбутнє ХАБу — як серію цільових ініціатив для вирішення конкретних викликів чи як сформовану систему, здатну впливати на ширшу політику інтеграції українців у ЄС?

О: Ми бачимо майбутнє програми не лише як набір окремих ініціатив, спрямованих на подолання конкретних викликів, а як сталу систему, здатну впливати на ширший процес інтеграції українців у ЄС. ХАБ поступово формується як платформа, що поєднує практичну підтримку, інституційну співпрацю та обмін досвідом між Україною та країнами Європейського Союзу, роблячи внесок у євроінтеграційні процеси на рівні політик, практик і людського капіталу.

П: Чи вважаєте ви, що присутність українців у країнах ЄС є важливою для самої України? Якщо так, які переваги це дає?

О: До повномасштабного вторгнення для багатьох у країнах ЄС не існувало чіткої різниці між Україною та росією. Навіть освічені люди часто запитували, чому Україна так рішуче відстоює свою незалежність, адже “ви ж завжди були разом”.

Мільйони українців були змушені залишити країну у пошуках притулку через війну, серед них значна частина висококваліфікованих професіоналів. Це, безумовно, велика втрата для України.

З іншого боку, присутність українців у країнах ЄС має й позитивний ефект для нашої країни. Вони стали голосом України за кордоном і її представниками у сфері “м’якої дипломатії”.

“Наприклад, завдяки нашим програмам у Австрії поступово змінюється сприйняття України: нас бачать як націю висококваліфікованих і ініціативних професіоналів, готових до співпраці.”

Українці — надзвичайно креативні та активні люди. Багато з них створюють громадські організації, формують спільноти для просування українських інтересів і поширення інформації про країну. Вони організовують різноманітні заходи — від політичних до культурних, часто у партнерстві з європейськими організаціями. Крім того, вплив відчутний і на індивідуальному рівні: українці поширюють інформацію через спілкування з сусідами, лікарями, вчителями та іншими людьми у повсякденному житті.

“Сьогодні більшість людей у країнах ЄС чітко розуміють, чому Україна бореться за свободу та незалежність, і усвідомлює: місце України — у Європейському Союзі.”

ОСОБИСТІ РЕФЛЕКСІЇ

П: Ви активно підтримуєте українців за кордоном і волонтерите для Збройних Сил України. Як вам вдається зберігати мотивацію та віру в силу індивідуальних дій?

О: Мабуть, тут більше про відповідальність та любов до України. Навіть найменша дія має велике значення.

П: Як ви знаходите баланс між професійними обов’язками, волонтерством і особистим життям?

О: Ми живемо у складний час. Думаю, що більшість людей, які щиро відчувають відповідальність і дбають про Україну, незалежно від того, де вони знаходяться, сьогодні просто не можуть думати про баланс.

П: Що для вас особисто означає “інтеграція”? У який момент людина може сказати, що вона справді інтегрувалася в нове суспільство?

О: Для мене інтеграція — це насамперед комфорт. Це коли я почуваюся впевнено і вільно в країні, де живу, можу реалізовувати свій потенціал і бути частиною спільноти.

П: Ви проживаєте у Відні вже понад 15 років. Якби вам потрібно було оцінити власний рівень інтеграції за шкалою від 1 до 10, яку оцінку ви б собі поставили — і чому?

О: 15 років… більшу частину цього часу я жила між двома країнами — Австрією та Україною. Я б оцінила свою інтеграцію на 9. Чому? Бо завжди є місце для вдосконалення:)

П: Чи є цитата або принцип, який супроводжує вас у роботі з людьми та проєктами?

О: Взаємоповага — фундамент будь-якої співпраці. З людьми, яких цінуєш, немає нічого неможливого.

П: Що “Професійний інтеграційний ХАБ” означає для вас особисто?

О: Три роки мого життя, наповнених людьми, новими знаннями та безцінним досвідом. Це простір, де я росту разом із командою та учасницями, і де кожен день дарує можливість робити щось важливе для інших.

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Яна Барінова: “Європейські інституції дедалі більше визнають українську експертизу, креативність, спроможність до формування політик та лідерський потенціал”
• Олена Бекреньова: “ХАБ демонструє, як інвестиції в людський капітал зміцнюють Австрію, Європу та Україну одночасно”
• 10 голосів українських жінок в Австрії: історії учасниць ХАБу 3.0
• ХАБ 3.0: підсумки та перспективи топ-програми професійної інтеграції українок в Австрії