Professional Integration HUB

Анна Гайдай, учасниця програми “Професійний інтеграційний ХАБ 3.0”.

Вступ

• Вік: 43 роки
• Місто в Україні, де проживала до вимушеного переїзду: Львів/Київ, Україна
• Спеціалізація: кураторка та менеджерка артпроєктів
• Організація стажування: Atelierhaus Salzamt, Мерія міста Лінца
• Самооцінка рівня інтеграції: 7/10

ПРОФЕСІЙНИЙ ДОСВІД

• Кураторка програми ком’юніті-арту та менеджерка візуально-мистецьких проєктів у Jam Factory Art Center (Львів, Україна), а також кураторка резиденції для митців у Magic Carpets International Platform (Creative Europe), 2020–2024.
• Членкиня журі Open Call Artist in War (Jam Factory Art Center, Україна, 2022).
• Співкураторка міжнародної виставки Superorganism, Tartu Capital of Culture 2024 (Тарту, Естонія).
• Співавторка Policy Brief Visual Culture and Photography: Developing a Balanced Ecosystem in Ukraine (Київ, 2017) та посібника How We Stay Together (Львів, 2023).
• Співкураторка CEC ArtsLink Assembly, присвяченої відтоку інтелектуального ресурсу української культурної спільноти через війну, у партнерстві з (Варшава, 2022).
• Співзасновниця та кураторка ГО PhotoCULT Cultural Center (Київ, Україна, 2011–2016), запрошена рецензентка міжнародних portfolio reviews на європейських фотрофестивалях (Відень, Каунас, Братислава, 2013–2014).
• Співорганізаторка та кураторка численних виставок (Київ, Чернігів, Львів, Дніпро, Мюнхен), фестивалів чеської та литовської фотографії, International Visual Culture Festival Vizii (Київ, 2013), International Portfolio-Review (Чернігів, Київ), International Festival ChernihivPhotoFest (2011).
• Кураторка виставки mail art та артбуку Open Letter. Naked Emotions (Київ, 2016).
• Учасниця програми ЄС “Culture and Creativity” для культурних лідерів у межах EU-Eastern Partnership Program (Київ, 2016–2017).

ХОБІ

До кола моїх інтересів входять ком’юніті-арт, партисипативні практики, дизайн, йога, спів і сучасний танець.

Книга “Убити пересмішника” Гарпер Лі має для мене особливе значення, адже навчила емпатії та вміння відстоювати правильне.

ПЕРЕЇЗД

Ключовим чинником, що вплинув на моє рішення виїхати з України, стали ризики ракетних атак та загроза окупації з боку російських військ.

Наша родина приїхала до Кремса-на-Дунаї в Австрії, адже мій друг та його сім’я запросили нас до себе. Дорогою до Австрії ми переночували в Братиславі, де живе знайомий нашого австрійського друга. Родина і друзі мого австрійського друга підтримали нас у базових питаннях, зокрема допомогли з житлом, меблями, реєстраціями в державних установах, перекладом тощо.

У перші місяці перебування в Австрії, на початку повномасштабної російської війни проти України, ми з колишніми колегами з Jam Factory Art Center започаткували проєкт екстреної підтримки Artists In War. Метою було надати фінансову підтримку українським митцям, які залишилися в Україні та прагнули повернутися до професійної діяльності. Ми збирали кошти, розглядали заявки, організовували контракти та вели комунікацію.

У цей період моя родина залишалася під окупацією російських військових у Київській області. Зв’язок із ними був дуже рідкісним. Вони були змушені майже весь час проводити в підвалі будинку без опалення. Стрес був нестерпним.

Я не до кінця розуміла, як довго ми залишимося в Австрії. Мені здавалося, що війна скоро закінчиться, і ми зможемо повернутися додому за кілька місяців. Саме тому тоді я не шукала роботу в Австрії, але знайомилася з мистецькими професіоналами, рекомендованими друзями. Переважно я почала вибудовувати контакти з українцями в Кремсі та Відні і вивчати німецьку мову. Мене також запросили до міжнародного проєкту, спрямованого на об’єднання українських фахівців у сфері мистецтва та культури, як в Україні, так і за кордоном. Окрім цього, я продовжувала волонтерити, підтримуючи людей в Україні.

ПРОФЕСІЙНИЙ ШЛЯХ В АВСТРІЇ

Я шукала роботу в Австрії майже весь час від моменту приїзду, але активно почала це робити навесні 2025 року.

До участі в програмі я не мала досвіду роботи в Австрії. Мій професійний шлях тут почався тоді, коли я розпочала стажування в Atelierhaus Salzamt, сучасній мистецькій інституції департаменту мистецтва і культури міста Лінц. Я подалася на “Професійний інтеграційний ХАБ 3.0”. Моє портфоліо відібрали для посади в Salzamt, тож я почала працювати у вересні 2025 року.

Щодо ключових відмінностей, то, мабуть, найбільша з них у тому, що під час повномасштабної війни в Україні тематика більшості проєктів пов’язана з війною, її наслідками та втратами або з колоніальною політикою росії. Натомість в Австрії теми здебільшого фокусуються на питаннях віку, гендеру, COVID-19, міграції, прав жінок та інших соціальних темах.

В Австрії артпрофесіонали починають працювати раніше, о 8:00 або 9:00, і завершують робочий день також раніше, о 15:00 або 16:00. Якщо працівники мають працювати у вихідні чи ввечері, вони отримують додаткову оплату відповідно до закону. Підтримка працівників з малими дітьми в австрійських організаціях вища. Водночас процес ухвалення рішень і реалізації в Австрії триває довше, ніж в Україні. Також в Україні зазвичай більше подій, які супроводжують, наприклад, виставку. А виставкові простори відкриті більше днів на тиждень і довше у вечірній час.

Я вважаю, що в Австрії найбільш затребувані вчителі, шкільні та дошкільні асистенти з догляду, лікарі, працівники догляду за літніми людьми, фахівці з комунікацій, технічні спеціалісти, працівники туризму та сфери обслуговування в ресторанах. На жаль, через недостатнє знання німецької мови та непідтверджену професійну освіту українців, а також через упередження щодо мігрантів з третіх країн, для багатьох найчастіше доступними залишаються низькокваліфіковані роботи у сфері сервісу.

ДОСВІД У ПРОГРАМІ

Коли я дізналася про програму “Професійний інтеграційний ХАБ”, я вирішила податися. Це була моя перша заявка, і я подалася на три позиції, сподіваючись, що принаймні одна буде успішною.

Згадуючи свій перший день стажування, я пам’ятаю, що команда Salzamt у Лінці дуже тепло мене зустріла. Я швидко відчула себе комфортно, коли одна колега показала мені всі будівлі, офіс, галерею, художні майстерні й квартири та пояснила, як усе працює. Також мені було приємно познайомитися з місцевими та міжнародними митцями-резидентами на початку стажування. Інша колега ознайомила мене з обсягом роботи, і було дуже цінно усвідомити, що завдання багато в чому були знайомими мені з попереднього досвіду. Мене позитивно вразили і простір, і люди, а це відчуття лише посилилося, коли колеги організували для нас спільну вечерю.

Найцінніший інсайт, який я отримала під час програми, полягає в тому, що з кожною новою людиною завжди є чому навчитися. Я також усвідомила, що коли ти зустрічаєш людину, відкриту до слухання, важливо максимально скористатися можливістю поділитися досвідом і поговорити про різні аспекти російської війни проти України.

Своїм головним досягненням за три місяці програми я вважаю співкураторство виставки та публічний виступ німецькою під час її відкриття. Така довіра надихає. Я також розширила свою професійну мережу і збагатила власну спільноту, познайомившись із чудовими людьми.

Я пропонувала рішення та допомагала розширювати професійні контакти для організації. Я відчувала себе частиною австрійської команди.

Я вдячна ХАБу за можливість зробити перший професійний крок в австрійській організації та за знайомство з чудовою спільнотою жінок-професіоналок, які підтримують одна одну.

ІНТЕГРАЦІЯ В АВСТРІЇ

Я б оцінила свій рівень інтеграції в Австрії на 7 за шкалою від 1 до 10.

Для мене інтегрованість означає мати стабільну роботу та дохід, вільно володіти німецькою і мати доступ до ринку праці, медицини та освіти. Це також означає розуміти свої права й обов’язки, мати особисту суб’єктність, дружні стосунки з місцевими мешканцями та розуміння ключових соціальних і політичних процесів країни. Додатково це включає знання культури й історії та відчуття задоволеності власним життям в Австрії.

Нетворкінг і побудова спільноти друзів для мене дуже важливі, і я докладаю зусиль, аби підтримувати і те, і інше. Я також регулярно відвідую події та подаюся на вакансії. Із цього всього саме знайомства та налагодження контактів я вважаю найефективнішим для інтеграції.

Мені пощастило зустрічати тут в Австрії здебільшого дружніх людей. Я часто чую від австрійців, які вже мали контакти з українцями, що вони розумні, освічені та працьовиті.

ПЕРСПЕКТИВА

Як я бачу своє життя після завершення програми? Мій список “must-do” включає пошук роботи у своїй професійній сфері, підтримання контактів з учасницями ХАБу та збереження зв’язку з організацією, що приймала мене на стажування, а також сподіваюся, подальшу співпрацю з ними.

За шкалою від 1 до 10, імовірність того, що я повернуся в Україну в майбутньому, я оцінюю на 5. Я б розглядала повернення, якщо буде безпека, хороша можливість працевлаштування та якісна освіта для моєї дитини.

РЕФЛЕКСІЇ

Складним викликом стало те, що я щодня їздила на роботу в інше місто, близько двох годин в один бік. Також непросто давалася професійна комунікація німецькою.

Для людей, які живуть у менших містах, як я, відчутна нестача професійної спільноти. Було б чудово мати регулярні онлайн-нетворкінгові зустрічі, і для українських професіоналів, і з місцевими австрійськими фахівцями.

Моя порада тим, хто лише починає професійний шлях в Австрії, — посилювати німецьку мову та шукати підтримувальну спільноту.

Якби мені потрібно було описати “Професійний інтеграційний ХАБ” одним реченням, я б сказала, що це платформа для впевненого старту у своїй професії з мотивацією рухатися вперед.

 

Фото: Valerie Loudon, Ганна Касич

• Серія інтерв’ю з учасницями програми “Професійний інтеграційний ХАБ 3.0”.